1926 — 2011
Ганна Коваленко
Сільська вчителька з Полтавщини, яка сорок два роки навчала дітей у школі, де сама колись сиділа за першою партою.
Дитинство
Ганна народилася восьмою дитиною в родині, де до неї вже було семеро. Батьківський дім стояв на краю села, за ним починалося поле, і вона згадувала, що першим звуком щоранку був не голос матері, а вітер у соломі.
Дитинство закінчилося рано. У тридцять третьому родина втратила двох дітей, і про це в домі не говорили вголос ще тридцять років — аж поки Ганна сама не почала записувати те, що пам’ятала.
Батьківський дім, приблизно 1935
Перший клас, 1934
Село
Село називалося так само, як річка поруч. Школа стояла в центрі, навпроти колишньої церкви, і в тридцяті роки в ній було чотири класи на двісті дітей.
Я знала кожну дитину в цьому селі на імʼя. І кожного їхнього батька — бо вчила і його.
Інтерв’ю
У 2004 році Ганна погодилася на довгу розмову перед камерою. Запис триває майже тридцять хвилин; більшу частину вона говорить про людей, а не про себе.
Відео ще не опубліковане.interview-hanna-01
Листи
Після смерті Ганни в її столі знайшли теку з листами — переважно від колишніх учнів, які писали їй десятиліттями з різних міст.
Лист від учня, 1971
Один з листів починається словами, які родина потім винесла на надгробок.
Ви єдина, хто тоді сказав мені, що я щось таки вмію.
Голос
Уривок про перший робочий день у школі
Текстова версія
Я прийшла в клас і зрозуміла, що не знаю, з чого починати. Тоді просто запитала, як кого звати. На це пішов увесь перший урок.
